1-ий Доклад КСС (тези)

Місто – це люди. Стратегія містян та для містян

перша стратегічна доповідь, тези

1. Для чого Києву потрібна нова Стратегія розвитку?

Київ – обличчя України, в нього вдивляється вся країна та весь світ. Яким світ бачить Київ, таким світ бачить Україну. Мешканець кожного українського міста хоче жити «не гірше, ніж в Києві», тому, чим вище піднімає «планку» столиця, тим більше зростають інші міста та країна в цілому.

Постає питання – куди прямує Київ?

Яке майбутнє постає перед ним? Яким бачать своє місто кияни? Які обирати цілі та шляхи? Якими засобами їх дістатися та як по ним рухатися? Відповіді на ці питання може дати лише розробка Нової Стратегії Розвитку Києва.

За відсутності Нової Стратегії міська громада рухається немов із заплющеними очима. Існує небезпека, що коли полуда спаде, кияни побачать себе не в модерній європейській столиці, а в багатомільйонному… селі. Селі, щільно забудованому багатоповерховим житлом та перевантаженому чадними автомобілями, де нема чим дихати та, загалом, нема для чого жити.

Чому не спрацьовувала існуюча Стратегії Розвитку Києва до 2025 року? Чому за п’ять років жодна з поставлених нею цілей не досягнута, а ті позитивні зрушення, що є в місті, відбулися не завдяки, а в супереч їй?!

На це є декілька причин:

  • Розробку стратегії доручили закордонним спеціалістам, які не розуміли історичних особливостей та проблем міста.
  • Запропонований формат стратегії було орієнтовано на довготривалий ремонт, а не на суттєві зрушення.
  • Стратегія була сфокусована на чисельних змінах, а не на принципових проривах – вона не вказувала на головні завдання.
  • Стратегія не враховувала імовірні суттєві зміни ситуації й не була підготовлена до цих змін.
  • Стратегія не враховувала світовий та регіональний контекст.
  • Стратегія не спиралася на наявні та потенційні ресурси для її реалізації.

Запропонована нова редакція Стратегії Розвитку Києва до 2025 року опрацьована набагато краще попередньої, однак і вона має ті самі вади. Постає питання – чому Стратегію Розвитку Києва не можна сконструювати за лекалами Державної стратегії регіонального розвитку України до 2020 року? Тому що закономірності розвитку регіонів та міст суттєво різняться. Місто є утворення просторово та соціально сконцентроване, натомість регіони розтягнуті в просторі та соціумі, вони розпадаються на множину відокремлених громад. Ці відмінності природні та принципові.

Нова Стратегія потребує нового способу творення – спільною дією усіх спільнот міста та активних груп: адміністрації, бізнесу, науки, культури, архітектури, урбаністики та усіх інших присутніх в місті інтересів.

Нова Стратегія потребує й нової методології розробки, реалізації, моніторингу та корегування. Усі ці функції апріорі не може ефективно виконати виключно міська влада, а за великим рахунком й не повинна.

Усі складові процесу стратегування, себто розробки, реалізації, моніторингу та корегування, мають бути публічною справою міської громади як цілого, лише за такої умови досягнення поставлених Новою Стратегією вербальних цілей та реальних результатів, має шанс на успіх.

2. Що є стратегія?

Стратегія це – метод просування у майбутнє в умовах обмежених ресурсів за рахунок конвертації часу та ідей у наявні та нові ресурси.

Стратегія принципово відмінна від плану. План – це метод розподілу наявних ресурсів та тих, що надходять, в просторі та часі. План може бути необмежено довготривалим. Горизонти планування визначаються обсягами поставленого завдання, розв’язання якого забезпечено відповідними ресурсами. Натомість стратегія принципово не може мати кінцевих термінів реалізації.

Виходячи з визначення стратегії, себто в межах стратегічної парадигми, необхідно:

  • визначити стратегічні орієнтири, себто поставити стратегічну задачу;
  • оцінити наявну ресурсну базу за усіма видами необхідних ресурсів – інтелектуальними, людськими, матеріально-технічними, фінансовими, енергетичними та іншими;
  • визначити види та обсяги дефіциту ресурсів;
  • віднайти засоби покриття дефіциту ресурсів на основі тих, що є, включно з часом, як одним із базових ресурсів, після цього перейти до планування.

При цьому зрозуміло, що стратегія, як документ (на відміну від плану), не може бути реалізована в певному закінченому вигляді. Світ, що динамічно змінюється, нові можливості та нові виклики примушують стратега до постійного перегляду стратегії – чи щодо стратегічних орієнтирів, чи щодо ресурсної бази, чи щодо механізмів реалізації.

Саме тому в межах стратегічної парадигми йдеться про стратегію не як про закінчений документ, який можна реалізувати на практиці буквально. Мова йде про процес стратегування – неперервну діяльність щодо усвідомлення реалізації стратегії. Стратегія корегується зі світом, що постійно змінюється, та новими обставинами.

Стратегування – не акт, а процес. Стратегія – не документ, а шлях.

Стратегування – комплексна діятельність, яка охоплює:

  • реалізацію прийнятих стратегічних рішень та планів;
  • оцінку стану середовища стратегування й прогнозування його змін;
  • оперативне (а краще – на випередження), реагування на зміни стану середовища стратегування;
  • аналіз стану ресурсної бази та її змін, зокрема, надходження та народження нових видів ресурсів;
  • корегування або заміну механізмів компенсації ресурсного дефіциту.

3. Яким є механізм стратегування?

Скільки стратегій може існувати для Києва?

В широкому розумінні – стільки, скільки налічується стратегів – носіїв різних бачень Глобального Майбутнього й місця Києва в ньому, а також уявлень щодо шляхів просування міста до цього Майбутнього. Завдання стратегування – знайти Загальне Бачення міста й окреслити напрямки руху до нього.

Сучасне місто, й Київ зокрема, є ареною гри стратегів та стратегій, якщо такі присутні в місті, або гри зовнішніх (щодо міста), стратегій та стратегів, у випадку, коли місто не має свого власного бачення шляху до Майбутнього. Цілком зрозуміло, що зовнішнім стратегам байдужі інтереси міста та його городян, вони використовують останніх як пасивний ресурс для реалізації своїх стратегій.

Саме це сьогодні й відбувається – Київ, його людський, економічний, інтелектуальний та інші потенціали використовується як ресурс глобальними мережами та корпораціями, а також сторонніми олігархічними групами. Мусимо констатувати – у Києва відсутня власна суб’єктність.

Саме тому, з метою найбільш ефективного стратегування, в Києві має функціонувати загальноміська платформа, на якій міська громада, влада та експерти будуть формувати стратегію Києва. Мають бути розроблені процедури обговорення, ухвалення рішень та реалізації найбільш ефективних стратегій.

Ми вважаємо, що формування первісного варіанту Нової Стратегії Києва має відбуватися в декілька етапів.

На першому встановлюються стратегічні орієнтири, описується теперішній стан – Місія міста, та жадана позиція міста в Майбутньому – Бачення міста. Це опис реалізованої Нової Місії міста в майбутніх інфраструктурах та управлінських процесах.

На наступному етапі слід зафіксувати умови, в яких перебуває місто на початку шляху від сьогодення до майбутнього Києва. Визначити сильні фактори – ресурси, які є у міста, й вразливі місця, або ресурси, яких у міста нема. Необхідно також врахувати сприятливі фактори та загрозливі обставини, які можуть виникнути у майбутньому. Це буде прогнозуванням змін середовища стратегування.

На третьому етапі стратегічне Бачення слід сформулювати у вигляді кейсів, стратегічно орієнтованих проектів та планів, кожен з яких має свої цілі та ресурсне забезпечення, та визначити індикатори їх досягнення – числові (або якісні) показники реалізації проектів та планів.

Досягнення Стратегічних цілей, себто реалізація стратегічно орієнтованих проектів, обумовлюється поступовим досягненням Тактичних цілей та покрокових Завдань. Звісно, для усіх цих цілей та завдань слід також сформулювати й визначити індикатори їх досягнення та реалізації.

На четвертому етапі слід розробити План реалізації (дорожню карту) Нової Стратегії на певному часовому відрізку (від 3-х до 6-ти років), яким громада та влада покладе на себе чітко визначену відповідальність в процесі просування до Стратегічних орієнтирів.

Ми переконані, що запорукою успішного старту та ефективності подальшого процесу стратегування є залучення якнайбільшого числа «акторів» – експертів, вчених, бізнесменів, депутатів, представників міської влади, активних членів міської громади та окремих її спільнот.

4. Що є місто?

Міста є фундаментом на якому виростає людство, на якому формуються та зникають держави. До речі, в сучасному розумінні, останні з’явилися набагато пізніше міст. Сутність міста визначають базові онтології – загальні ідеологеми, які дають відповідь на два питання: навіщо та як жити в разом в цьому місті?

Похідною від будь-якого варіанту відповіді, – разом захищатися від ворогів, спільно молитися Богові, разом служити Імперії, працювати пліч-о-пліч, – стає відповідна організація життя міста й, відповідно, структура міського середовища. При цьому зміна ідеологеми не знищує повністю організацію життя та структуру середовища міста.

Нове розуміння сенсу спільного життя, себто нова ідеологема, створює нове середовище, яке надбудовується над попередніми та стає на певному етапі історії міста домінуючим. Хвилі змін базових уявлень про себе та про світ прокочуються історичними містами, залишаючи свої матеріальні відбитки в їх «тканині».

Відсутність дієвої стратегії – це також наслідок спрощених уявлень про місто, прийняття простих рішень в складних ситуаціях, нерозуміння смислів та об’єктів, спроби вплинути на зовнішні прояви міста без розуміння його сутності. Тому конче необхідно сформулювати уявлення про місто, що адекватні стратегічному Баченню.

Що є місто по суті?

Щоб усвідомити феномен міста, необхідно визначити його наріжні камені та відокремити їх від тих вторинних ознак, що з часом можуть змінюватися. Ось декілька таких основоположень:

  • Міста належать різним соціальним, культурним, часовим світам.
  • Побудова світу реалізується в розселенні – міста не існують поза системами розселення.
  • Перед усім змінюється розуміння форми співіснування (дім, ініціативна група, громадська мережа), а з часом – власне місто.
  • Місто змінюється в уявленнях, й лише згодом вони матеріалізуються в спорудах.
  • Кожна зміна уявлення про місто – це нова інтелектуальна та соціальна епоха.
  • Майбутнє міста – це нове уявлення про нього.

5. Що є Київ сьогодні?

Київ увійшов до кола європейських міст ще за часів Ярослава Мудрого і став одним з найбільших і найвпливовіших політичних центрів. 1494 року місто отримало Магдебурзьке право і стало жити по тих самих нормах, що й інші міста Європи. Після набуття незалежності в Конституції України було закріплено принцип місцевого самоврядування, тому державні принципи управління містом мали змінитися муніципальними.

Проте, ані більша самостійність міської ради, ані реальна політична конкуренція на виборах депутатів та мера практично не змінили бюрократичну систему ухвалення та реалізації рішень. Як наслідок, Київ сьогодні – вже не радянське, але ще і не демократичне місто. Київ – єдине місто в країні (за винятком Севастополя), де міська рада не має власного виконавського органу, його роль виконує державна адміністрація, яка підпорядкована раді лише номінально.

Київ – одне з найбільших міст Європи за чисельністю постійного населення, яке становить 2,9 млн. людей. Він поступається лише Лондону, Берліну та Мадриду на заході й Москві та Санкт-Петербургу на сході Європи. Відповідно кількості населення і площі, Київ має розвинену, хоча і застарілу, інженерну інфраструктуру та розгалужену, але вочевидь недостатню для задоволення сучасних потреб міста, дорожньо-транспортну мережу.

Київ – місто студентів: кожен четвертий студент України вчиться в столиці.
Серед вишів країни III-IV рівня акредитації 35% розташовано в Києві. В місті зосереджено 31% усіх наукових організацій країни. Доля підприємств, які упроваджували інновації, складає 15,7%. Хоча це найвищій показник поміж всіх регіонів країни, однак вочевидь недостатній для досягнення світового рівня інноваційності.

Більше половини всіх іноземних інвестицій в Україну припадає на Київ.

Отже, Київ має всі потенційні можливості, щоб увійти до числа глобальних міст світу.

6. Що таке глобальні міста?

Сьогодні в світі відбуваються всесвітні урбаністичні перегони за лідерство у формуванні нових систем розселення та нових міст, які являють собою головний (інтегруючий) напрямок світової конкуренції.

Глобальні, або світові, міста – це міста, що зафіксували свої позиції лідерів у глобальних процесах: геополітичних, економічних, інноваційних, комунікаційних, культурних та інших. Світові міста складають глобальну світову мережу, де зароджується й проростає Майбутнє людства.

В умовах довершеної глобалізації кожне місто має визначитися із власною позицією у світових процесах, в іншому випадку – у нього нема майбутнього. Це повною мірою стосується й Києва. Київ сьогодні не є глобальним містом, хоча в минулому обіймав чільні світові позиції в освіті, науці, інженерії та торгівлі, а також був визнаним духовним центром православ’я.

Сьогодні Київ благоденствує на тлі інших міст країни, але – виключно за рахунок «столичної ренти»: добробут міста забезпечується через столичні механізми перерозподілу національного багатства. Київ втратив місце в колі світових міст. Це сталося не вчора, але сьогодні треба сильно працювати, аби повернути Києву вагу світового міста.

Стратегічним орієнтиром для Києва є входження в коло світових міст.

Як та за рахунок чого це може бути зроблено? Найяскравішою глобальною тенденцією розвитку, яка визначає сьогодення й, поза всяким сумнівом, визначатиме майбутнє, є інтелектуалізація усіх сфер життя. Власне інтелектуалізація стала сенсом світових урбаністичних перегонів.

Світові міста стали партнерами-конкурентами у створенні сприятливого інтелектуального середовища для заохочення інтелекту в якості невичерпного базового ресурсу свого розвитку. Понад те, інтелектуалізація стала головним трендом розвитку власне управління містами.

Отже, в сфері інтелектуалізації сформувалися два паралельних взаємопов’язаних процеси. Перший

  • створення та культивація сприятливого для інтелекту середовища, «екосистеми інтелекту»,
  • другий – це інтелектуалізація управлінської та технологічної інфраструктур, який отримав
  • назву «смарт-сіті» – «розумне місто».

Відновлення Києва в колі світових міст можливе лише шляхом створення сприятливого інтелектуального середовища й сучасних «розумних» систем управління містом.

Стратегічною ставкою для Києва в сучасному світі має стати інтелект. Інтелект та інтелектуальну діяльність слід розуміти в гранично необмеженому розумінні, це й наука, й мистецтво, й комунікації, й інженерія, й освіта, й інтелектуальний туризм, й багато чого іншого.

Стратегічне завдання міської влади – створення екосистеми інтелекту, намагання усіма наявними ресурсами підживлювати існуючі інтелектуальні осередки та створювати умови для появи нових. Такі задачі в усьому світі намагалися розв’язати безліч міст й більшість з них опинилася у виграші.

Це єдино можливий шлях Києва у Майбутнє.

Інтелект – базова ставка та точка відліку для Нової Стратегії Києва.

7. Як зробити Київ світовим містом?

Стратегічний задум – прорив до нового соціально-технологічного устрою міста.

Стратегічна перспектива – входження в коло світових інтелектуальних центрів.

Стратегічна ставка – інтелект.

Реалізація ставки на інтелект означає, що місто «заробляє головою». Спосіб реалізації – створення міської соціальної і матеріальної інфраструктури для нового технологічного устрою, «екосистеми інтелекту».

До сьогодні інтелектуальний потенціал Києва не перетворено на міський стратегічний ресурс. Місто не створило й, відповідно, не культивує свій інтелектуальний простір. Інтелектуальне життя в місті відбувається не завдяки, а всупереч дії чи бездіяльності міської влади.

Тим часом, головний тренд сучасності – інтелектуалізація життя у всіх її проявах: у трудовій діяльності, в проведенні вільного часу, в освіті та культурі, в інфраструктурі міста, в організації та самоврядуванні міської громади. Інтелектуальне виробництво і відтворення повинні стати основою економіки майбутнього Києва.

Місто має стати покровителем й середовищем інтелекту. Це означає впровадження програм та проектів, що забезпечують реалізацію інтелектуального потенціалу: наукові олімпіади, дослідницькі грантові програми, інноваційна інфраструктура, освітні хаби, національні та міжнародні форуми й конференції, інтелектуальні клуби й творчі співтовариства.

Місто має сконцентрувати ресурси на підтримці входження міської інтелектуальної еліти в світові дослідницькі та культурні програми, а згодом на ініціації різноманітних програм світового рівня.

Це означає, що в Києві мають бути створені умови і привабливе середовище для розгортання інтелектуальних програм та розробок. Київські діячі науки і творчості й сьогодні посідають вагоме місце в сферах інженерії, дизайну, театрального мистецтва, кіно, медицини, IT- розробок та іншого. Проте, середовище їх реалізації знаходиться поза Києвом і Україною. Завдання Києва – підвищити статус інтелекту в місті, створити ефективну інфраструктуру й сприятливе середовище для інтелекту.

Одним з базових елементів міської стратегії є нове уявлення про ключові містоутворюючі елементи. Перевлаштування міста, а саме в цьому й полягає сенс стратегії, – це зміна уявлення про його каркас, про його матрицю.

Базовими функціями і, відповідно, базовими містоутворюючіми елементами в історії Києва були монастирі, ярмарки, університети, пізніше – індустріальні об’єкти, ще пізніше – інфраструктура влади, бізнесу й споживання. Сьогодні на перший план мають вийти інфраструктури інтелектуальної інноваційної діяльності.

Київ вже відшукав цей «прохід в Майбутнє» – це формування інноваційних кластерів: технологічних (Київська Політехніка), культурно-пізнавальних (ВДНХ), етнографічних (Пирогів), мистецьких (Гоголь-фест) і багатьох інших «кластерних» ініціатив.

Формування мережі інноваційних кластерів, як матриці Києва – нагальна стратегічна перспектива та необхідність. Зрозуміло, це вимагатиме зміни ідеології міського проектування: від домінування об’єктів товарного виробництва, як каркасу міста, до уявлення про матрицю цілих екосистем культури, освіти, виробництва знань та інновацій. Тут важливо підкреслити, що йдеться не про окремі споруди певного призначення – театри, музеї, освітні заклади, виставкові зали і тому подібне, але про цілісні урбаністичні комплекси, що забезпечують суцільне середовище різноманітної інтелектуальної діяльності.

Отже, маємо стратегічний орієнтир:

Київ – місто інтелектуальних, освітніх і дослідницьких кластерів.

Для забезпечення такої стратегії Київ має перетворити на свій базовий ресурс «порожнечу», себто недіючі міські простори і споруди, в простори, де могли б виникати новітні кластери. Завдання – створити сприятливі умови для їх виникнення і розвитку.

Головним ресурсом Майбутнього Києва має стати «приваблива порожнеча».

Така постановка питання змушує по-новому осмислити простір міста: знайти і закріпити в міських нормативних документах місця для кластерного освоєння.

При цьому, нова кластерна структура міста має не протистояти існуючим каркасним мережам міста, а доповнювати їх, створюючи нові міські зв’язки і розширюючи можливості реалізації людського потенціалу міста.

8. Механізми стратегічного управління для Києва

Пропонується заснувати такі механізми на наступних принципах:

1. Публічність – розробка, обговорення і реалізація Нової Стратегії на всіх етапах відбувається відкрито із залученням максимальної кількості акторів.

2. Послідовність – прийняття і реалізація всіх стратегічних рішень відбувається у відповідності з прийнятою процедурою.

3. Партисипативність – розробка, прийняття і реалізація стратегічних рішень відбувається із залученням якомога більшої чисельності громадян, при цьому відповідальність за результати покладається на всіх учасників процесу.

4. Публічно-приватне партнерство – залучення приватного капіталу до виконавчих функцій в міському господарстві.

5. Технологізація управління і функціонування міста (smart-city).

Далі наведені ключові положення організації стратегічного управління Києвом:

1. Розробка Нової Стратегії на всіх етапах є публічним процесом. Громада міста у взаємодії з міською владою бере участь в розробці первісного варіанту Стратегії та в подальшому процесі стратегування й контролює реалізацію стратегічних рішень.

2. Відкрита Стратегічна група з представників міської громади та влади реалізує всі етапи розробки Стратегії. Організація роботи Стратегічної групи покладається на утворену нею Координаційну раду.

3. Стратегічна група визначає Стратегічні орієнтири та напрями розвитку Києва, етапні стратегічні і тактичні цілі, завдання по досягненню цих цілей, критерії та індикатори виконання завдань і досягнення цілей.

4. Стратегічна група розробляє План реалізації Стратегії на середньострокову перспективу (певний період часу).

5. Міська рада затверджує План реалізації Стратегії на визначений період, на основі якого приймається бюджет міста і план соціально-економічного розвитку на кожен рік періоду.

6. Стратегічна група за необхідності корегує і визначає чергові стратегічні і тактичні цілі та завдання, і розробляє плани їх реалізації на наступні етапи.

9. Організаційна схема стратегічного управління для Києва

Постійний процес стратегування на всіх етапах має організовувати Інформаційно-аналітичний центр стратегування Києва (назва умовна). Фінансове та матеріально-технічне забезпечення функціонування такого центру, підтримка його комунікаційної та інформаційно-аналітичної інфраструктури, проведення заходів в рамках процесу стратегування, реалізації спеціальних освітніх програм забезпечуються коштами міського бюджету та залучених коштів – благодійних пожертв, грантів міжнародних організацій тощо.

Інформаційно-аналітичний центр стратегування Києва забезпечує:

  • формування і підтримку інформаційно-комунікаційної інфраструктури стратегування;
  • організацію комунікативних заходів в рамках процесу стратегування;
  • прийняття та систематизацію стратегічно орієнтованих ініціатив і пропозицій;
  • організацію аналітичного супроводу стратегування;
  • координацію інтелектуальних, освітніх, дослідницьких, креативних та мистецьких кластерів; спільне формування інтелектуального середовища, інноваційної інфраструктури (кластерів, екосистем, інкубаторів, акселераторів, творчих майстерень)
  • розробку і організацію реалізації освітніх та просвітницьких програм;
  • підготовку аналітичних доповідей, прогнозів змін зовнішніх і внутрішніх умов реалізації прийнятих стратегічних рішень, пропозиції до стратегії та проекти стратегічних рішень;
  • підготовку Щорічних стратегічних доповідей та організацію щорічних Стратегічних форумів.

Стратегічний форум – щорічні збори всіх учасників процесу, на яких:

  • презентується для обговорення та експертизи Щорічна стратегічна доповідь
  • розробляються стратегічні рішення для міста;
  • формулюються технічні завдання на стратегічно орієнтовані програми;
  • проводиться експертиза нових стратегічно орієнтованих програм, проектів та планів;
  • виноситься подання про ефективність співпраці між міським співтовариством і владою та про способи її поліпшення;
  • проводиться експозиція і публічне обговорення міських стратегічних ініціатив;
  • обирається Наглядова рада Інформаційно-аналітичного центру стратегування Києва.

10. Заключні зауваження

Викладені Тези є результатом активності громадської ініціативи під назвою Київська Стратегічна Спільнота (КСС), яка утворилася в грудні 2015 року. КСС є відкритим майданчиком для обговорення проблем міста взагалі і стратегії розвитку Києва зокрема.

Під час регулярних зборів, а також завдяки низці стратегічних ігор, була сформована Перша Стратегічна доповідь КСС, основні положення якої викладені в цих Тезах.

Останню роботу виконала Редакційна група, що сформувалась спонтанно, у складі:

  • Інна Волошина
  • Андрій Заможский
  • Едуард Іздао (Прокопюк)
  • Андрій Кашпур
  • Ольга Кий
  • Костянтин Колесніков
  • Наталія Кондель-Пермінова
  • Зінаїда Кравченко
  • Марія Нестерова
  • Володимир Нікітін
  • Володимир Ночвай
  • Вікторія Підгорна
  • Олена Правило
  • Олег Пронін
  • Денис Семенов
  • Світлана Семенова
  • Олександр Сергієнко
  • Євген Стебловський
  • Ігор Степанов
  • Юрій Чудновський
  • Станіслав Шульга